Дорогою посту

19366572_1360593840654773_9116447822215491007_n

Настав час Великого Посту. Час непростий і важливий. Сумний, тому що ми, наче, будучи дві тисячі років тому поруч із Самим Спасителем, разом із ним переживемо всі Його страждання. Привітаємо в Єрусалимі радісним «Осанна!», а потім стоятимемо в натовпі, що кричить: «Розіпни, розіпни Його!». Час сумний, тому що, звертаючи увагу на свій внутрішній світ та на свої стосунки з Богом і ближнім, ми побачимо, як сильно віддалилися від Бога, як грішимо і наскільки ми недостойні Святої Жертви. Сумний, бо бачимо, як Божественний Учитель страждає – за нас. Але водночас цей час радісний,

бо, розіпнувши на Хресті нашу гріховність, освятивши людську плоть і залишивши нам можливість богоспілкування в Таїнствах, Господь знищує диявола і гріх – гріх первородний і гріх кожного з нас. Час радісний, тому що, ми знаємо, що страждання Христові передують Воскресінню – Боголюдини і кожного з нас! І ми йдемо дорогою посту, в кінці якої – Пасха, перемога над смертю й пеклом. І радість, що охоплює і просвітлює все.
І от, споглянувши на митаря й фарисея та впізнавши себе, ми відчули, як сильно хочемо повернутися в Отчі обійми і, як блудний син, просимо Бога відкрити нам їх. Уявивши, яку відповідь ми достойні отримати на Страшному Суді, просимо прощення в Бога і ближнього та відпускаємо всі образи, що обтяжують наші серця. Так і почнемо цю дорогу.

Напевно, всі ми помічали, що час Великого Посту приносить нам не лише прекрасні плоди покаяння, молитви і всепрощення. Чим більше ми прагнемо возз’єднатися з Богом, тим ближче до нас підступає диявол. Тому Великий Піст – це також час спокус і випробувань. Деколи нам здається, що ці випробування настільки великі, що нам не під силу. Але все ми можемо подолати разом з Богом, Який нас не тільки любить – безмежно, тією Любов’ю, яку нам осягнути неможливо, але і розуміє.
Часом нам здається, що весь світ відвернувся від нас, ми гостро відчуваємо свою самотність і непотрібність. Здається, що так багато людей хочуть від нас щось отримати – чи то матеріальні блага, чи підтримку моральну – а нам допомогти немає кому. Друзі зраджують, зникають, «розчиняються в часі», а вороги радіють кожному падінню. Подумаймо, що відчував Христос, коли перед страшним стражданням і кульмінацією всього Свого земного служіння Він просив учеників молитися разом із Ним, а вони спали. Коли ученик, що був перший в усьому і завжди поруч із Ним, зрікся Його. Коли один з тих, кому Він омивав ноги, продав Його, віддав на смерть за мізерну ціну грошей. Коли ті, хто ходив за Ним, просячи зцілити, воскресити чи звершити інше чудо, зникли або ж були в натовпі Його ворогів.
Часом ми страждаємо разом з тими, кого любимо. Не в змозі зарадити чи допомогти, впадаємо у відчай, нарікаємо і зневірюємося. Згадаймо Пресвяту Богородицю, Яка смиренно споглядала на страждання Сина, Яка пройшла за Ним кожен крок Його хресної дороги і вийшла з Ним на Голгофу, будучи поруч і в момент страждання, і в час смерті та приймаючи волю Божу. Уявімо, що відчувала Мати, годуючи, повиваючи і леліючи своє Дитя, і водночас знаючи про Його Чашу…
Та й взагалі скільки у нас різних проблем… Здоров’я не завжди добре, стільки обставин, що спричиняють втому і роздратування, на роботі неприємності, зарплата мала, діти невдячні, чоловік/дружина не цінує, не поважає, ображає… і це далеко не все. Через це наші духовні сили розсіяні, ми сконцентровані на задоволенні своїх потреб, вирішенні побутових справ і т. д. У час Великого Посту хочеться зупинитися і подумати, наскільки вагомі наші проблеми. І тоді душа неначе говорить: Господи! Хто я перед Тобою? Хто я перед Твоєю величчю і всемогутністю? «Я такий малий і немічний, але зі мною Правиця Твоя!». Що важать мої турботи перед лицем вічності? Що важить мій біль перед Твоїм болем, який Ти терпів на Хресті? Що важать мої сльози перед Твоїми сльозами, які Ти пролив за все людство? Моє серце загубилося в марних та дріб’язкових справах, і я збився з істинної дороги. Але… наскільки велика милість Твоя! Ти щедро обдаровуєш мене всякими благами, на які я не заслуговую, і даруєш мені час для покаяння, роздумів та виправлення свого життя. З Тобою немає нічого неможливого. Возстав мене з глибини мого гріхопадіння на висоту Твоєї Любові. Навчи мене слідувати за Тобою, допоможи мені пройти дорогу посту і не загубити істинну мету – Твою Пасху, Твою перемогу над смертю й гріхом. Знайди мене, що сиджу і плачу на ріках Вавилонських, відкрий мені Отчі обійми і допоможи мені стати причасником Твого Воскресіння і життя в благодаті!

Ольга Бойко

Ви можете залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар