Притчі про дітей

dity

Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди зморений ы засмиканий, і побачив, що в дверях його чекає п’ятирічний син.
-Тату, можна у тебе дещо запитати?
-Так, що сталось?

-Тату, а скільки ти отримуєш?
-Це не твоя справа! – роздратувався батько. – І потім, для чого тобі це?
-Просто хочу знати. Будь ласка, скажи, скільки ти отримуєш за годину?
-Взагалі-то, 500. А що?
-Тату, – син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима. – Тату, ти можеш зайняти мені 300?
Ти питав мене лише для того, щоб я тобі дав грошей на яку-небудь безглузду іграшку? – закричав батько. – Негайно марш до себе в кімнату і лягай спати!.. Не можна бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно зморююсь, а ти себе так нерозумно ведеш.
Малюк тихо плачучи пішов до себе в кімнату і зачинив за собою двері. А його батько продовжував стояти і злитися на «нерозумне» прохання сина. «Як він сміє питати мене про заробітну платню, щоб потім попросити грошей?»
Але потім, через деякий час батько заспокоївся і почав розмірковувати: «Може, йому дійсно щось важливе треба купити. Що там три сотні, він ще взагалі ні разу у мене не просив грошей». Коли він зайшов у дитячу, його син вже був у постелі.
Ти не спиш, синку? – запитав батько.
Ні, тату. Просто лежу, – відповів хлопчик.
Я, здається, занадто грубо тобі відповів, сказав батько. – У мене був нелегкий день, і я просто зірвався… Прости, синку. На, тримай гроші, котрі ти просив.
Хлопчик сів на ліжко і посміхнувся.
Ой, татку, спасибі! – радісно закричав він.
Потім хлопчик заліз під подушку і дістав ще декілька зім’ятих купюр. Його батько, побачивши, що у дитини вже є гроші, знову розізлився. А малюк склав всі гроші разом і, ретельно перерахувавши купюри, знову подивився на батька.
Для чого ти просив гроші, якщо в тебе вже є ? – сердито промовив батько.
Тому що у мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, – відповів хлопчик. – Тату, тут рівно п’ятсот. Можна я куплю одну годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше, я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами.
Притча
Сказав якось учень Майстру:
– Добре багатому жити, все в житті, що захочеш можна за гроші купити.
На що Майстер йому відповів:
– За гроші можна купити ліжко, а не сон. Можна купити їжу, але не апетит, ліки, а не здоров’я, слуг, а не друзів, жінок, а не любов, помешкання, а не домашнє вогнище, розваги , а не радість,вчителів, а не розум.

Притча «Хто вирішує, як жити?»

Одного разу батько разом із сином та осликом у полуденну спеку подорожували вулицями.
Батько сидів на ослі, а син вів його за вуздечку.
– Бідний хлопчик, – сказав перехожий, – його маленькі ніжки ледь встигають за ослом. Як ти можеш ліниво сидіти на віслюком, коли бачиш, що хлопчик зовсім вибився із сил?
Батько прийняв ці слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з осла й велів синові сісти на нього.
Незабаром їм, зустрівся інший чоловік. Гучним голосом він сказав:
– Як не соромно! Малий сидить верхи на віслюку, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом!
Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на ослика позаду нього.
– Люди добрі, бачили ви десь щось подібне?- заголосив незнайомець.- Так мучити тварину! У бідного ослика вже провис хребет, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван. Яка нещасна істота!
Не промовивши жодного слова, батько та син, осоромлені незнайомцем, злізли з ослика. Ледве вони зробили кілька кроків, як на дорозі зустрівся чоловік, який став насміхатися з них:
– Чого це ваш осел нічого на робить? Не приносить ніякої користі – навіть не везе когось із вас на собі?
Батько дав осликові повню пригорщу соломи й поклав руку на плече синові:
– Щоб ми не робили,- сказав він,- обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згодний. Я думаю, що ми самі маємо вирішувати, як нам жити.

З Господом!

Притча «Світ такий, яким ти його бачиш»

В одну базу прийшов юнак, попив води й запитав у старого, який відпочивав біля джерела:
– Які люди тут живуть?
Старий у свою чергу запитав у юнака:
– А які люди живуть там, звідки ти прийшов?
– Купа егоїстів з поганими помислами,- відповів юнак.
– Таких самих знайдеш і тут,- сказав старий.
Того ж дня інший юнак підійшов до джерела втамувати спрагу з дороги. Побачивши старого, він привітався й запитав:
– Які люди живуть у цьому місці?
Старий у відповідь поставив те саме запитання:
– А які люди живуть там, звідки ти прийшов?
– Прекрасні! Чесні, гостинні, доброзичливі. Мені боляче було розлучатися з ними.
– Таких самих знайдеш і тут,- сказав старий.
Чоловік, який чув обидві розмови, запитав:
– Як ти міг дати дві різні відповіді на одне й те саме запитання?
На що старий відповів:
– Кожен з нас може бачити тільки те, що несе у своєму серці. Той, хто не знайшов нічого хорошого скрізь, де побував, не може відшукати нічого іншого ні тут, ні в якомусь іншому місці.
Якщо нам щось не подобається в навколишньому світі, то найбільше нас турбує не саме явище, а наша думка про нього.

Ви можете залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар